В 1903 Поулсен запатентував «покращуваний дуговий генератор коливань, що використовує вуглеводневу атмосферу і магнітне поле» і першим запропонував послідовне з'єднання дугових ламп. Зокрема, покращувана модифікація генератора використовувалася компанією «Telefunken». Побудована нею система в 1906 охопила 25 миль: «дугові передавачі підключалися послідовно по 6 генераторів при живленні 220 В постійного струму, по 12 при 440 В або по 24 при 880 В».
Коли дуговий передавач був представлений в Америці, то відразу набув там широкого поширення і склав серйозну конкуренцію передавачам Фессендена. Дугові передавачі потужністю до 500 кВт були випробувані американським флотом і отримали дуже високу оцінку. Хоча у них теж були немало недоліків: велика кількість побічних гармонік і шумів. Крім того, вони виділяли так багато тепла, що була потрібна водяна система охолоджування. Не дивлячись на це, протягом Першої Світової війни на багатьох військових кораблях були встановлені саме передавачі Поулсена.
Перші телеграфні радіосистеми обходилися іскровими передавачами, для передачі ж голосу були потрібні незгасаючі коливання. Дуга Поулсена забезпечувала саме незгасаючі коливання.
Схема дугового передавача Поулсена, 1915.
1000 кВт дуговий конвертер Поулсена (Lafayette Radio Station).
Перший комплект (дуговий передавач і приймач) створений компанією «Poulsen Wireless», 1910, Пало-альто (Palo Alto).
При роботі телеграфом дуга повністю задовольняла поставленим цілям, але при експериментах з передачею голосу розробники стикалися з проблемою вибору мікрофону. Для передачі голосу в дугових системах Поулсена був потрібний мікрофон, здатний пропускати великий струм. Найбільш відповідним з тих, що є у той час, був вугільний мікрофон з водяним охолоджуванням.
В 1906 італієць Каунт Мажорана запропонував свій варіант передавача на дузі Поулсена з використанням власного винаходу - «гідравлічного мікрофону». Рішення Мажорани було засноване на гідродинамічному принципі: «вода ставала провідником при додаванні кислоти або солі і забезпечувала зміну струму і, крім того, відводила тепло».
Великою заслугою Поулсена стало те, що він представив першу бездротову систему, яка окрім телеграфії дозволяла передавати ще і голос, забезпечуючи достатньо високу його якість.
До винаходу генераторної електронної лампи залишалося ще більше десяти років, так що дуга Поулсена була дійсно єдино реальним пристроєм для експериментів з радіотелефонією і радіомовленням в період 20-30-х років XX століття. Потім з'явиться ефективніший генератор змінного струму Александерсона і дугові передавачі, також як колись іскристі, стануть історією. А ще через декілька років настане епоха лампової техніки.
0 Відгуків на “Ефект Едісона або таємниця лампи розжарювання”
Залишити відгук